|
«…Захряс майдан…
Захряс гарбами, возами, бідами, кіньми, коровами, вівцями, волами, телятами, горшками, мисками, курми, вовною, лантухами, хмелем, смушками, матерією, чобітьми, цукерками, пряниками, квасом, пивом, руською гіркою, гребінками, косами, шкірами, ременем, чавунами, прядивом, хустками, полотном, дьогтем, гасом, дранками, сорочками, спідницями, килимами, щетиною, діжками, рогами, майками, воском, медом, мелясом, таранею, оселедцями, колесами, ходами, склом, яйцями, запасками, плахтами, пирогами, салом, м’ясом, ковбасою, смаженою рибою, ряднами, скринями, гвіздками, молотками, свинями, крамарями, циганами, баришниками, людьми, дітьми і сліпцями…І все це ворушиться, дихає, курить, говорить, кричить, лається, мукає, мекає, ірже, ігігікає, ремигає, позіхає, кувікає, хреститься, божиться, матюкається, заприсягається, пахне, кудкудахтає, квокче, смалить одне одного по руках, грає на гармонію, на скрипці, причитує, п’є квас, їсть тараню, «будькає», лускає насіння і крутиться на каруселі…»
Але як би не розповідати про це дійство, цей театр, де всі в ньому і актори й глядачі одночасно, – не зрозуміти, якщо самому не побачити, відчути, вдихнути тієї веселої, жвавої метушні, осягнути серцем, душею його поезію, музику. Шекспірівське – «життя – театр, а люди в ньому – актори», більш приземливши, можна витлумачити: життя – це ярмарок… (Остап Вишня).
|
