Війна в сім’ї Вікторії Винарчук

Прадід – Гончарук Федот Васильович (1924-2002) – проживав у с. Варварівка Новоград-Волинського району Житомирської області. Його, як і багатьох українських хлопців 19-20-річного віку, мобілізували. Прадід був важко поранений 23 травня 1944 р. біля с. Дружба Радивилівського району Рівненської обл. Це село знаходиться неподалік Радивілова та Бродів, де навесні 1944 р. точилися бої, що передували Львівсько-Сандомирської стратегічній наступальній операції (липень-серпень 1944 р.). Сам він згадував, що втратив свідомість, але якось відчув, що санітари несли його до ями, де мали поховати разом із загиблими. Він не міг навіть поворушитися, але якось йому вдалося дати знак, що він живий. Поруч розірвався снаряд і санітара було вбито. З кишені прадіда випали документи, тому вбитого санітара випадково прийняли за мого прадіда. Його мати, моя прапрабабуся двічі отримала похоронку, в селі на пам’ятнику викарбовано його ім’я. На щастя, після тривалого лікування у госпіталі йому вдалося вижити. Фото повоєнних років

Гончарук (Янчевська) Любов Олександрівна (1928-2010) – народилася в с. Лагульськ Новоград-Волинського району Житомирської області. Під час окупації перебувала у селі. ЇЇ старші сестри були вивезені на роботи до Німеччини. На час визволення території від окупації прабабусі виповнилося 16 років і тому вона пішла працювати санітаркою до евакогоспіталю №4477. Завершення війни зустріла у польському місті Ченстохова. У серпні 1945 р. отримала подяку верховного головнокомандувача СРСР Маршала Й. Сталіна. Фото 2000-х рр