Моя прабабушка, Цыба Галина Васильевна родилась 25 октября 1925г. в селе Троицкое Бердянского района, в многодетной семье. Отец был рыбаком, мать домохозяйкой и шила односельчанам одежду, чтобы прокормить 7 человек.
Бабушка закончила 8 классов и поступила в Бердянское сельскохозяйственное училище, но не закончив училище началась война.
Был набор молодежи на курсы радистов и бабушка, не задумываясь, пошла. Закончив курсы, записалась добровольцем на фронт, указав, что она 1924 года рождения.
В январе 1942 года была зачислена в разведгруппу радистом. Фронтовой путь прошла от Запорожья до Берлина. Была ранена в голову, но долго лежать в госпитале не смогла, тогда, когда враг топчет родную землю, сжигает села, города, уничтожает народ читать дальше >>>
Війна – це жахлива трагедія в житті кожного народу. За всю історію людства не було таких катастроф та стихійних лих, які забрали б більше життів, ніж війна. Болісною раною в історії нашого народу залишилася Велика Вітчизняна війна 1941 – 1945рр. 22 червня 1941 р. на кордонах України почалися запеклі бої.
Мій прадід – Таран Костянтин Микитович, народився 24липня 1918 року. Мешкав у селі Сергіївка Запорізької області. Велику Вітчизняну війну він пройшов від початку і до кінця. Захищав Севастополь, був при прориві оборони німців на річці Нейсе і при оволодінні містами Котбус, Люббен, Цоссен, Тельтон, Ратибор, Бискау, Берліну. Під час війни мав декілька поранень.
Мій прадід був хорошою людиною і хоробрим воїном. Медалі, якими він був нагороджений, говорять про його бойовий шлях. Костянтин Микитович, дійсно герой, який страждав заради нас із вами.
Тож шануймо минуле, бо воно наше! Не забувайте подвигів своїх дідусів, бабусь та їх пращурів. Таких людей варто пам’ятати, а їхні вчинки наслідувати.
Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, прадідусеві було 15 років. Тому на фронт його не брали. В 1943 році, коли йому виповнилося 17 років, прадідуся взяли на фронт. Як же вміння грати на музичних інструментах врятувало прадідусеві життя? Під Брестом, це у Білорусії більше >>>
