Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові. Учні 9-Б класу Запорізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №72 з поглибленим вивченням  хімії та біології Запорізької міської ради Запорізької області разом з викладачем української мови та літератури Горбенко Альоною Дмитрівною створювали Дорожню карту розвитку та становлення рідної мови – української. Метою інтерактивної творчої роботи стало бажання поглянути на історію свого народу, збагнути роль рідної мови в утвердженні української державності, при­гадати тернистий шлях боротьби української мови за незалежність та окреслити подальший шлях розвитку української літературної мови. З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, пере­казах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. Про мову – духовний скарб нації, засіб людського спілкування, про те, що вона живе в наших серцях - йшла мова під час захисту Дорожніх карт командами. Учні 5-Б класу з цікавістю долучилися до роботи старшокласників, створюючи власні ребуси про мову. Здається, про красу рідного слова сказано так багато, що краще її й не опишеш, але учні внесли свої родзинки у рідну мову. «Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову — багату, розвинену, гнучку. Наше завдання — берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. Шанувати і плекати рідну мову — святий обов’язок кожного українця», - такими проникливими словами завершився мовний івент.

Мова кожного народу
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,
колосисту – на віки –
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина – так, як мати,
мова в кожного із нас!