УСМІШКИ ПРО ШКОЛУ
Досить помилок!
— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше робити уроки.
— Чому?
— Мені досить і тих помилок, котрі я роблю сам.
* * *
Помічниця
Мати дочці:
— Чому ти так пізно повернулася додому?
— Я була в Марійки — допомагала їй робити уроки.
— Та вона ж відмінниця!
— Я допомагала Марійці робити мої уроки.
* * *
Підготовка до маскараду
Учень запитує свого товариша:
— Як ти гадаєш, яку маску мені варто надіти на шкільний маскарад?
— Навіщо тобі маска? Вимий як слід своє обличчя — і тебе ніхто не впізнає!
* * *
Одна секунда до перемир'я
Двох школярів перехожий привів до школи.
— Вони вчинили бійку на вулиці.
— Неправда! — вигукнув один з учнів.— Коли ви підійшли до нас, ми вже збиралися помиритися!
* * *
Слухняна
Першокласниця приходить школи, а мама питає:
— Оленко, а хто за тобою сидить?
— Я не знаю, бо вчителька казала, що назад обертатися не можна.
* * *
Куди поспішати
— Швидше збирайся, а то запізнишся в школу,- каже мама синові.
— Нічого, школа відчинена цілий день.
* * *
Велика азбука
— Я не хочу ходити до школи,— захникав Петрик.
— Чому? — спитав батько.
— Тому що мені скажуть: напиши «А».
— А чому ж ти не хочеш написати «А»?
— Бо тоді мені скажуть: напиши «Б».
* * *
Хоч круть, хоч верть
— Павлику, чому в тебе один черевик чорний, а другий коричневий? - запитав учитель у хлопчика, тільки-но той з'явився в класі.- Ану біжи додому й перевзуйся!
— Та я вже повертався, тільки вдома теж один черевик чорний, а другий коричневий...
* * *
Цікава арифметика
— Скільки уічнів у вашому класі?
— З учителькою — тридцять п'ять.
— Отже, без неї тридцять чотири!
— Е, ні! Без учительки в класі не залишиться жодної душі!
* * *
Портфель з п'ятірками
Батько купив синові портфеля і наказав:
— Дивися ж, хлопче, щоб ти щодня приносив повний портфель п'ятірок.
— А куди ж я покладу підручники?
* * *
«Кмітливий»
Учитель вирішив перевірити учнів* на кмітливість:
— Хто хоч один раз обпікся, той завжди боїться вогню. Скажи що-небудь схоже.
Учень відповів:
— Кого один раз вимили, той боїться води!
* * *
Занедужали котлети
Ігор побачив, що батько кладе гірчицю на котлети.
— Мамо, іди швидше, котлети захворіли, тож батько ставить їм гірчичники!
* * *
Чув дзвін
Закінчується навчальний рік. Син збирається до школи:
— Мамо, зараз я першокласник, а наступного року я буду другорічником?
* * *
Штани
— Як на твою думку,— питає вчителька, — слово «штани» — в однині чи в множині?
— Я так думаю, що верхня частина у них однина, а нижня — множина.
* * *
Чудеса в решеті (зі шкільних творів)
- «Корова тупнула копитом і махнула хвостом з рогами».
- «Цілу ніч у наметі пищали комарі і комахи».
- «В руках Діда Мороза була велика палиця, якою він охороняв торбу з подарунками».
- «В густій бороді Діда Мороза заплутався заєць».
- «Позадиравши голови, діти дивилися вниз».
- «Він мив шию до пояса».
- «У дідуся і бабусі була кішка Мурка. Якось вона впіймала одразу двох мишок. Одну вона з'їла, а другу поклала до холодильника».
- «Годинники бувають висячі, стоячі, лежачі і ходячі».
- «Коли в горах злива, то іде дощ.
- «Я не люблю літати літаком, бо ніколи ще не літав».
- «Він прибив до коня підкову».
* * *
Не знає
Учитель фізкультури питає:
— Хто з вас, діти, уміє плавати?
— Я умію! Я умію! - загукали учні в один голос. Тільки Микола мовчав.
— А ти, Миколо, умієш плавати? -питається учитель.
— Не знаю.
— Як це не знаєш?
— Я ще ні разу не пробував.
* * *
Грамотна ручка
— Оксанко, дай мені своєю ручкою пописати!
— А хіба твоя зіпсувалася?
— Та ні, вона робить багато помилок...
* * *
Петрик
— Мамо, оцей великий шматок торта для тата? — запитав Петрик.
— Ні, для тебе,- одказала мама.
— Як! Такий маленький? - здивувався Петрик.
*****************
Нічому не навчили
Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
- Ну, і чому ж тебе, синку, навчили?
- Нічому, – зітхнув першокласник. – Звеліли завтра знову прийти.
* * *
Не піду до школи
Не піду до школи! – заявив хлопчик батькам після першого дня навчання.
– Ні читати, ні писати я не вмію, а розмовляти мені не дозволяють.
* * *
Усе я та я
– Уставай, Петрику, – будить мати першокласника, – пора до школи збиратися.
– Не хочу, – пхикає Петрусь, – усе я та я, хай сьогодні Оленка піде. – і показав на молодшу сестру.
Ой і жартівник наш Петрусь. А ти як думаєш?
***************
Економія
Після закінчення навчального року другокласник Петрик прибіг додому і радісно закричав:
- Тату, мамо, я зробив для вас економію!
- Яку економію?
- Вам не доведеться цього року купувати мені підручники!
- Чому?
- Я залишився ще на рік у другому класі.
* * *
СПІЛЬНИЙ ПЕСИК
Учителька картає Ганнусю:
— Чому твоє оповідання про песика таке
саме, як і у твоєї подруги Даринки?
— Бо у нас спільний песик.
* * *
ХИТРИЙ ІВАСЬ
— Івасю, ти вже такий великий, а примушуєш малого Петрика нести і твого портфеля.
— Хай вчиться допомагати старшим.
* * *
НА УРОЦІ
Учитель розказує учням:
— Місяць дуже великий. На ньому могли б розміститися
мільйони людей.
Малий Петрик зітхнув.
— Чого це ти зітхаєш? — здивувався
вчитель.
— А що робитимуть ті бідні люди, коли Місяць стане
серпиком?
* * *
НЕ ВГАДАЛА
— Васю, — говорила Орися, — чому ти такий замурзаний?.. Я навіть можу вгадати, що ти сьогодні їв на сніданок.
— Угадай.
— Яєчню, от що.
— А от і не вгадала. То я ще вчора яєчнею снідав.
* * *
ПІСЛЯ УРОКІВ
— То кого ж сьогодні викликали?
— Тебе, матусю.
* * *
ХИТРИЙ ІВАСЬ
— Івасю, ти вже такий великий, а примушуєш малого Петрика нести і твого портфеля.
— Хай вчиться допомагати старшим.
* * *
НА УРОЦІ
Вчитель розказує учням: — Місяць дуже великий. На ньому могли б розміститися мільйони людей. Малий Петрик зітхнув.
— Чого це ти зітхаєш? — здивувався вчитель.
— А що робитимуть ті бідні люди, коли місяць стане серпиком?
************
Колекція шкільних усмішок з книги "Вовчик з нами"
Вовчик повертається зі школи, в нього на лобі слід від укусу.
— Вовчику, що сталося?
— Не знаю, мабуть, я сам себе вкусив.
— Але як ти міг дістати свого лоба?
— Очевидно, заліз по драбині.
* * *
Вовчик прийшов додому зі школи й розповідає батькові, що на уроці хімії він проводив дослід, після чого стався вибух реактиву.
— І що, вчитель знову поставив двійку? — запитує батько.
— Ні, він просто не встиг.
* * *
На урок зоології вчителька принесла кавуна.
— Що це таке, діти? — запитує.
— Ха, та це ж кавун, Маріє Іванівно! — вигукує Вовчик.
— Ні, це мічурінське яблуко,— з єхидною посмішкою каже вчителька.
Наступного дня вчителька приносить диню.
— Діти! Що це?
— Диня! — каже Вовчик.
— Неправильно! Це мічурінська слива.
Вовчик на третій день приносить портфель раків і, висипавши їх на стіл учительки, запитує:
— Маріванно, а оце що таке?
— Як що? Звичайно ж, раки!
— Ні, Маріванно, неправильно! Це мічурінські таргани! :))
* * *
У класі захворіла вчителька. Вовчику доручили провідати її.
Наступного дня вовчик заходить до класу й оголошує:
— Становище безнадійне! Маріванна завтра прийде до школи!
* * *
Вовчик розповідає:
«До П’ятачка прибігає Вінні й каже:
— Чуєш, П’ятачок! Нам прислали десять банок варення — по вісім банок кожному!
— Як це по вісім?
— Не знаю — свої вісім я вже з’їв!»
* * *
«Хто знайшов щоденника учня 6-А, прошу не повертати. Вовчик».
* * *
«Бажаючим вивчати англійську мову в досвідченого викладача за помірну плату уступлю місце у 8-Б класі. Запитати, де сидів Вовчик».
* * *
— Володю, чому ти вчора не був у школі?
— Я хворів: у мене була температура тридцять вісім градусів нижче нуля!
* * *
На уроці української мови вчителька викликала Вовчика й попросила придумати речення з однорідними присудками.
Вовчик довго думав, потім обвів поглядом клас, побачив Руслана, що жував, і сказав:
— Руслан їсть булку й посміхається!..
Тут Руслан поперхнувся, перестав посміхатися і заховав булку.
* * *
Одного разу на уроці літератури Аркадій Петрович прочитав таку фразу: «Людина — це звучить гордо!» Потім запитав:
— Як ви розумієте цей вислів? І що ви розумієте під словом «гордість»?
Вовчик вмить підняв руку й пояснив:
— Це коли людина не йде на поводу в дівчиська!
* * *
Він ніколи не піде гуляти, не виконавши уроки, а сяде біля телевізора.
* * *
І ще він ніколи не візьме чуже, не спитавшись, якщо, звичайно, це не японський фломастер.
* * *
— Давай гратися в школу?
— Давай. Цур, я вчитель!
— А я директор!
— А я замміськвно!
— А я замоблвно!
— А я міністр!
— А я батько міністра.
— А я... Так, твоя взяла.
* * *
Маленький Вовчик батькові:
— Цей дядечко, мабуть, учитель:
— Як ти здогадався?
— Бо, перш ніж сісти, він уважно оглянув стільця.
* * *
Йдуть заняття з цивільної оборони. Вчителька:
— Коли я скажу: раз, два, три,— всім потрібно заховатися під парти. Раз! Два! Три!
Усі заховались, крім Вовчика.
— Діти! Вовчик не зрозумів, що він може загинути. Давайте ще.
— Раз! Два! Три!
Знову всі заховалися, крім Вовчика.
— Вовчику! Подумай про батьків. Як же вони плакатимуть, коли ти загинеш! Спробуємо ще: раз, два, три!
Та Вовчик не послухався і втретє.
— Вовчику! В чому справа?
— А що, хіба герої перевелися?
* * *
Учителька скаржиться Вовчиковому батькові:
— Ваш син намалював на парті муху, і я відбила об неї руку.
— Це що,— каже батько.— Він недавно крокодила у ванні намалював, то я через намальовані двері вискочив.
* * *
— Маріє Іванівно,— запитує Вовчик учительку після уроків,— що ми сьогодні проходили?
— Яке безглузде запитання!
— Спасибі. Дозвольте послатися на вас, коли увечері мене про це запитають батьки.
* * *
Вигнала Марія Іванівна Вовчика з класу.
Йде директор:
— Вовчику, чому ти не на уроці?
— Учителька за батьком послала.
— А де твій батько працює?
— У ЦеКа.
— Не потрібно, Вовчику, йти за батьком. Йди в клас і скажи, що я з учителькою ще поговорю!
Вовчик приходить додому:
— Тату, твоя центральна котельна знову мене врятувала.
* * *
Учителька задала твір на тему: «Що б я зробив, якби одержав мільйон?»
Через півгодини Вовчик піднявся з місця і підійшов до вчительки, тримаючи в руках два аркуші з якимись розрахунками.
— Пробачте, Маріє Іванівно,— сказав він,— а чи не можна додати ще сто тисяч?
* * *
— Вовчику, ким би ти хотів стати?
— Левом чи тигром!
— Навіщо?
— Щоб мене всі боялися.
— Навіть учителька?
— Ну, ні! Нашу вчительку нічим не налякаєш!
* * *
Учитель розповідає на уроці:
— Цифри ми взяли в арабів, календар — у візантійців, монету та банківський чек — в італійців. Хто ще знає подібні приклади?
— Я,— відповів Вовчик.— Телевізор ви взяли у брата, а долари, щоб купити машину, позичили в дядька.
* * *
Учитель не міг відучити Вовчика звертатися до нього на «ти». І задав Вовчику завдання — п’ятдесят разів написати речення: «До свого вчителя потрібно звертатися на «Ви».
Наступного дня, перевіривши завдання, вчитель здивовано запитав:
— Чому ти переписав не п’ятдесят, а сто разів?
— Щоб тебе порадувати,— люб’язно відповів Вовчик.
* * *
Учитель:
— Завдяки силі води рухаються турбіни, що виробляють електричний струм. Електрика засвічує ліхтарі та лампи. А як ще за допомогою води одержати світло?
Вовчик:
— Помити вікна у своїй квартирі.
* * *
На урок зоології вчителька принесла вужа.
— Діти, що це за тварина?
Маша піднімає руку:
— Мабуть, їжачок.
— Неправильно.
Сашко піднімає руку:
— Тоді це хом’ячок.
— Неправильно.
Вовчик піднімає руку:
— А можна до нього доторкнутись?
— Прошу, доторкнись.
Вовчик підходить до столу, гладить вужа і замислено каже:
— Ось що зробила школа із Змія Горинича!
* * *
Викладач історії:
— Уявляєте — в наших прадідів не було ні електрики, ні радіо, ні телебачення...
Вовчик:
— Тому вони й померли.
* * *
Учитель:
— Володю, скажи мені, куди ми потрапимо, якщо свердлитимемо Землю на екваторі наскрізь?
Вовчик:
— У будинок для божевільних!
* * *
Вовчик ревно молиться перед шкільним обідом.
Петро, здивований:
— Ти що, і вдома молишся?
— Навіщо? Мама завжди готує із свіжих продуктів
* * *
— Діти, що таке трансформатор?
— Це мій тато,— відповідає Вовчик.— Одержує двісті тисяч, мамі віддає лише сто тисяч, а на решту «гуде».
* * *
Викладач астрономії:
— Зараз я покажу вам на карті неба зірку, світло від якої йде до нас десять тисяч років.
Вовчик:
— Ну, тоді ми його не дочекаємось!
* * *
— Володю,— під час уроку,— каже вчитель розбуди свого сусіда.
— Чому я? Адже це ви його приспали!
* * *
Вовчику на уроці задають запитання на кмітливість:
— Чим відрізняється кущ від злочинця?
Вовчик подумав і відповів:
— Кущ на початку посадять, а потім він виросте. А злочинець спочатку виросте, а потім його посадять.
* * *
Вовчик запитує вчителя:
— Ким, по-вашому, мені краще стати?
— Учителем глухонімих. Вони від тебе напевне навчаться говорити, а ти від них, може, мовчати...
* * *
Вовчик прийшов зі школи значно раніше, ніж завжди.
— Що, знову завинив? — запитує мати.
— Учителька сама винна. Вона сказала: поводьтесь, як удома. Я так і зробив. Тоді вона мене відправила додому.
* * *
На уроці вчителька каже учневі:
— Слухай мене уважно! Я дам одне яблуко Вовчику й попрошу розділити його між чотирма товаришами. Яка частина яблука дістанеться кожному?
— Ніякої!
— Сідай, «двійка». Ти зовсім не знаєш арифметики.
— Може. Зате ви не знаєте Вовчика.
* * *
— Мамо,— перелякано каже Вовчик, дивлячись у вікно,— он іде тато! Що ми йому спочатку покажемо — твоє нове плаття чи мій щоденник?
* * *
Учитель музики каже Вовчику:
— Попереджаю, якщо не поводитимешся як належить, я скажу твоїм батькам, що в тебе є талант.
* * *
Учитель запитав:
— Чому лелека стоїть на одній нозі?
Вовчик відповів:
— Якби він підняв обидві — то впав би.
* * *
Вовчик повернувся зі школи, й батько запитав його:
— Ну, синку, які в тебе сьогодні оцінки?
— Та годі, тату, справжні чоловіки про такі дрібниці не говорять.
* * *
— Тату, що таке байка?
— Байка?.. Це, Вовчику, коли тварини, наприклад, свиня з ослом, розмовляють, як ми з тобою...
* * *
Вовчик повертається зі школи й з порога кричить матері:
— Мамо, я сьогодні здійснив хороший вчинок!
— Дуже приємно, а який?
— Вітько підклав учителю кнопку, а я в останню секунду, коли той уже сідав, висмикнув з-під нього стільця!
* * *
— Вовчику, я купила тобі глобус, а він увесь у пилюці!
— Не можу ж я, мамо, витирати пилюку з усієї земної кулі...
* * *
Широко розкинувши обидві руки, Вовчик розповідає батькові — любителю риболовлі:
— Тату, я сьогодні от-та-ку дванадцятку одержав.
* * *
— Скажи, Вовчику, який предмет тобі найбільше подобається в школі?
— Дзвоник, тату.
* * *
Вовчик розповідає:
«Одного разу цар звірів зібрав своїх підданих та й каже:
— Зізнавайтесь, хто з вас убив останнього мамонта.
Йому ніхто не відповів.
Він ще раз запитав. Знову мовчання.
Цар звірів розлютився:
— Я востаннє запитую — хто вбив мамонта?!
Тут вийшла мурашка і промовила:
— А він перший почав!»
* * *
Учитель запитує маленького Вовчика:
— Твій піджак з чого зроблений?
— З сукна.
— Правильно, а сукно з чого виготовляють?
— З вовни.
— Молодець! А вовну хто нам дає?
— Вівці.
— Розумник! Отже, хто дав тобі піджак?
— Тато.
* * *
Учителька Вовчику:
— Я задала твір про молоко на чотири сторінки, а ти написав лише півсторінки.
Вовчик:
— Я писав про згущене молоко.
* * *
Учитель задав тему твору: «Складіть оповідання, вживаючи назви усіх днів тижня».
Вовчик написав: «У неділю тато пішов на полювання. Він приніс такого величезного зайця, що ми його їли в понеділок, вівторок, середу, четвер, п’ятницю, ще й залишилося на суботу».
* * *
На уроці історії. Учителька запитує:
— Вовчику, хто взяв Ізмаїл?
Вовчик перелякано:
— Я не брав, чесне слово. Запитайте, може, це Петров узяв!
Учителька обурено розповідає про цю розмову завучу.
Завуч заспокоює:
— Ну що ви хвилюєтесь! Це ж діти: побавляться й віддадуть!
Учителька йде до директора й передає йому розмову із завучем. Директор (діловито):
— А який це був клас?
— Шостий «Б».
— Ні, ці не віддадуть!
* * *
Учитель сварить Вовчика:
— Невже ти тільки вмієш рахувати до десяти? Не збагну, ким ти думаєш стати...
— Суддею з боксу!
|