Ліщук Ольга Миколаївна
народнародилася 1 липня 1966 року на півночі Казахстану. Родина часто переїжджала, тому школа почалася для неї в Росії, продовжилася в Україні - в Одеській області, де закінчила Комінтернівську ДМШ з класу баяну, а атестат (з золотою медаллю) отримала на Запоріжжі. У шість років на день народження отримала лялькове піаніно, з якого і почалося її знайомство з музикою. У школі завжди приймала активну участь у художній самодіяльності, а за проханнями мами-вчительки складала "тематичні" пісеньки для її класів. Закінчила фармацевтичний факультет Запорізького медичного інституту. Як "аптечний лікар" працювала в госпіталях Північної Африки та Близького Сходу. "Спалах" творчості прийшовся на 2015 рік, коли вийшли в світ її поетична збірка "Чудеса по заказу" та фантастична повість "Стрибок", а вірші було надруковано в журналі "Хортиця". Авторська пісня "Танго на городі" перемогла в одній з номінацій на Першому Шевченківському фестивалі у Запоріжжі, і - головне для неї – у 2015 році вона стала членом Запорізької міської організації композиторів. До свого п’ятдесятиріччя вона підготувала пісенник "Пісня моя", в який ввійшли п'ятдесят авторських пісень на власні вірші та на вірші інших авторів.
Михайло Михайлович БУРЯК
народився 3 липня 1965 року в селі Совєтка Неклинівського району Ростовської області у сім’ї селян-колгоспників.
Із 1979 року мешкав у селищі міського типу Комишуваха Оріхівського району Запорізької області. Закінчив Гуляйпільське СМПТУ №28 у 1983 році, здобувши професію теслі. Працював черговим по режиму в Комишуваській спецшколі, зараз працює охоронцем на ТРК “Алекс” у Запоріжжі.
Поет-лірик. Член Національної спілки письменників України з 2001 року. Автор поетичних збірок “Криниця, що відлунює слова” (1999) та “Вибране” (2004). Лауреат премії Запорізької облдержадміністрації з літератури серед молодих авторів (1995). Друкувавсь у збірниках «Передзвін», «Великий Луг», альманахах «Хортиця», «Весела Січ», районних та обласних газетах. Вірші автора неодноразово транслювалися на центральних телеканалах та радіо.
* * *
Ще кілька мрій, і прийдуть перші сни,
І буде ніч крізь пальці сіять зорі,
А душі, наче янголи прозорі,
Притуляться до теплих крил весни.
І крізь гардин оманливу вуаль
Закотиться, щоб впасти в рими, місяць;
Для нього там сьогодні стільки місця,
Що зі стіни позаздрить сам Стендаль.
Ще кілька слів, і зрозумієш ти
(У чомусь – запізніла, в чомусь – рання),
Яке неопалиме це кохання,
Що поміж нами зводить знов мости!
* * *
У нас усе попереду іще –
Хвилюючі обійми, поцілунки…
Та серце вже сьогодні б’ється лунко,
Коли блукає містом під дощем.
Воно пірнає в срібну бистрину,
Аби пульсаром бути аж до ранку
І виконати кожну забаганку,
Принцесу визволяючи від сну.
Байдужий погляд – як порожній флірт…
Чужинська пісня – як німе кохання…
Я стиглим словом аж до невпізнання
Зміню з тобою цей лукавий світ!
|
|